Психологічний супровід інклюзивної освіти - http://lib.iitta.gov.ua/709275/1/%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D0%B7%D1%96%D1%8F.pdf

Алгоритм діяльності

практичного психолога в умовах інклюзивної освіти

1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіда з представником інклюзивно-ресурсного центру.

2. Бесіда з дитиною та її батьками з метою визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо).

3. Оцінка освітнього середовища, визначення  його відповідності до потреб і можливостей дитини. Психолог надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних змін.

4. Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.

5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми розвитку.

6. Проведення зустрічі з батьками, учнями класу (школи), педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.

7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.

8. Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.

9. Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.

10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відповідних індивідуальних програм, планів.

Важливо!!! Щоб не нашкодити дитині, педагогічні працівники, які працюють в інклюзивних або спеціальних класах, мають виконувати лише посадові обов’язки, які відповідають їх фаховій підготовці.

Завдання практичного психолога

 щодо організації інклюзивного навчання

у  закладах загальної середньої освіти

1. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі у навчанні, спілкуванні та взаємодії з оточуючими; визначення причин цих труднощів; скерування до відповідних фахівців з метою встановлення причин та надання допомоги (за потребою).

2. Виявлення причини соціального неблагополуччя або затримки у розумовому розвитку дитини шляхом спостережень, аналізу навчальної документації, проведення консиліумів з педагогами.

3. Проведення спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб.

4. Участь, у межах своєї компетенції, у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та  індивідуального плану її розвитку.

5. Участь у підготовці документів для проведення комплексної оцінки.

6. Ознайомлення з висновками і рекомендаціями ІРЦ щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг; розробка індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи.

7. Участь у розробці необхідної адаптації навчальних матеріалів, підходів  (надання рекомендацій педагогам щодо врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні форм і методів роботи з нею).

8. Сприяння створенню позитивного мікроклімату в колективі, проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і дискримінації у шкільному оточенні, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.

9. Надання у межах своєї компетенції консультативно-методичної допомоги педагогам у роботі з дитиною.

10. Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Основні принципи організації психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:

- пріоритет інтересів і потреб учнів;

- неперервність супроводу;

- мультидисциплінарність.

Організація психологічного супроводу дітей потребує проведення необхідних заходів, а саме:

1. Діагностика рівня розвитку дітей (виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною).

2. Оформлення документації для здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:

– створення банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;

– оформлення індивідуальної картки психолого-педагогічного діагностування;

– наявність копії форми ІПР, що видається МСЕК і ЛКК;

– складання соціального паспорта сім’ї, в якій виховується дитина;

– розробка та затвердження тематичного плану програми індивідуальної корекційно-розвивальної роботи;

– розробка рекомендацій для педагогів і батьків.

3. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази (банк даних корекційних, навчальних і виховних програм).

4. Моніторинг результативності.

5. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні:

– виникнення супротиву новому середовищу з боку дитини;

– виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками.

6. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:

• планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками;

• реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми;

• відстеження результативності впроваджених змін.

Робота психолога з дітьми з особливими потребами охоплює низку проблем:

• низька самооцінка, невпевненість у собі;

• тривожність, наявність страхів;

• труднощі процесу комунікації;

• нестабільність психоемоційного стану;

• розбалансування саморегуляції;

• дезадаптація;

• почуття залежності від оточуючих;

• почуття безнадійності, приреченості та ін.

У межах діагностичної роботи психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами пропонуються для використання такі психодіагностичні методики:

ЗДАТНІСТЬ ЗОСЕРЕДЖУВАТИСЬ:

• ”Коректурна спроба” - дослідження здатності до концентрації уваги, її стійкості, переключення, розумова працездатність.

• ”Рахунок по Крепеліну” - вивчення психічного темпу, коливань уваги, переключення, працездатність.

• ”Таблиці Шульте” – діагностика обсягу, швидкості орієнтовно-пошукової діяльності, працездатність.

АНАЛІЗУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ:

• “Розрізні малюнки” - встановлення здатності запам’ятовувати і відтворювати просторову структуру цілого предметного зображення з 2-6 частин.

• “Виділення суттєвих ознак” – дозволяє відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих та робити висновки про логічність суджень.

• Субтест “Практичний аналіз” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) – дослідження загальної поінформованості й розуміння змісту прислів’їв).

• Субтест “Виключення” – здатність виділяти загальні ознаки і властивості предметів чи понять й уміння порівнювати їх - здатність до аналітико-синтетичної діяльності.

ВСТАНОВЛЕННЯ СХОЖОГО/ ВІДМІННОГО:

• ”Тест шкільної зрілості” (вербальне мислення).

• “Прогресивні матриці Равена” (невербальний варіант – визначення рівня розвитку аналітико-синтетичних умінь).

УЗАГАЛЬНЕННЯ:

• ”Вилучення четвертого зайвого”- сформованість наочно-образного мислення, процесів узагальнення, уміння відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих.

• Субтест “Узагальнення” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) визначення орієнтації у знаннях про навколишню дійсність.

• Субтест “Визначення антонімів” – вибір логічної протилежності.

ЗДІЙСНЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ:

• “Класифікація понять” ( в модифікації Л.С.Виготського, Б.В.Зейгарник, Ю.Ф.Полякова) – дослідження рівня процесу аналізу й синтезу, послідовність суджень дітей дошкільного і шкільного віку (40 малюнків).

• Групування предметів за родовими та функціональними ознаками.

• Групування предметів за 2-3 ознаками (колір, величина, форма).

ПЕРЕНЕСЕННЯ ВМІННЯ В НОВІ ПІЗНАВАЛЬНІ СИТУАЦІЇ:

• Методика Г.Россолімо – обстеження розуміння змісту ситуації, наявність елементарних уявлень, можливість використання минулого досвіду.

УМОВИВОДИ:

• Тест “Словесні ряди”- рівень розвитку логічного мислення.

• 2.Тест “Числові ряди” – рівень розвитку логічного мислення.

• 3. Субтест “Математична логіка” (тест вербального інтелекту Й.Ставело).

ЗДАТНІСТЬ МІРКУВАТИ, ВСТАНОВЛЮВАТИ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ:

• “Прості аналогії” – розуміння логічних зв’язків та співвідношень між поняттями; діагностика порушень послідовності суджень та інертності психічних процесів.

• Тест Кеттела ( вимір інтелекту дітей 6-літнього віку).

• Тест вербального мислення Керна-Йірасека.

• Шкільний тест розумового розвитку.

САМООЦІНКА, НЕВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ:

• Методика М. Куна.

• Методика С.А. Будассі.

• Методика Дембо-Рубінштейна.

ТРИВОЖНІСТЬ, НАЯВНІСТЬ СТРАХІВ:

• Тест шкільної тривожності (Ю. Ф. Пачковського, І. О. Корнієнко).

• Методика дослідження тривожності Спілбергера.

• Методика соціально-ситуаційної тривожності О. Кондаша.

МОТИВАЦІЯ

• Дослідження мотивації досягнення (А. Мехрабіан).

• Проективна методика мотивації досягнення успіху та уникнення невдач (Х. Гекхаузен).

• Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Т. Елерс).

ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН

• Опитувальник САН.

• Шкала кольорового діапазону Лутошкіна.

• Шкала зниженого настрою – субдепресії.

ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН, НЕВРОТИЗАЦІЯ

• Діагностика рівня невротизації Л.І. Вассермана.

• Експрес діагностика невроза К. Хека і Х. Хесса;

• Диференційна діагностика депресивних станів А. Жмурова.

• Депрескоп

ДЕЗАДАПТАЦІЯ

• Методика діагностики дезадаптації «Карта спостережень» Д. Скотта.

• Опитувальник А.В. Фурмана «Наскільки адаптований ти до життя»

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ

• Методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича.

• Методика діагностики спрямованості особистості А. Басса.

ФРУСТРАЦІЯ, АГРЕСИВНІСТЬ

• Діагностика самооцінки психічних станів по Г. Айзенку.

• Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса й А. Даркі.

• Тест фрустрації С. Розенцвейга.

• Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (методика М. Горської)

У роботі з дітьми з особливими потребами з метою корекції поведінки та особистісних проявів організовуються:

• Заняття з розвитку комунікативних навичок, ефективної соціальної взаємодії.

• Заняття з підвищення впевненості в собі.

• Заняття з зниження тривожності та подолання страхів.

• Заняття з розвитку навичок емоційної саморегуляції.

• Заняття з розвитку креативності.

• Заняття з розвитку асертивності.